На дворі морозно.
Пухкий сніг світиться холодним примарним світлом. У бездонному небі виблискує місяць в святковому оточенні діамантових розсипів зірок.
Зі снігових кучугур, наче дивовижні зимові гриби виглядають біленькі хати вкриті теплими шапками з очерету. З димарів здіймаються тоненькі струмені напівпрозорого диму. З хатніх вікон на снігу намальовані жовті прямокутники теплого світла, і від того світла на душі стає спокійно та затишно. На засніжених схилах лунає дитячий лемент і дзвінкий безтурботний сміх. Хоча вже запізно, та холодний різдвяний місяць вмикає фантастичне неземне світіння в глибинах пухкого снігу. Сьогодні свято, ніч напередодні Різдва...

 Ось такі асоціації викликала «Різдвяна казка», яку представили учні 3-4 класу та їхні класні керівники Полатайко Людмила Петрівна, Кузюк Ірина Іванівна. Діти хотіли донести основну мету свята: Різдво – це не подарунки, не колядки за гроші, а насправді, це священний, божественний день, який шанують на згадку про нескінченну любов Бога, який не пожалів Сина Свого, для порятунку роду людського.